"Культура миру і засоби масової комунікації: європейські стандарти"


Доповідь на міжнародній конференції «Становлення культури миру – передумова стабільного, процвітаючого суспільства». 20 жовтня 2006 р. Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України. м. Київ. Валентин В. БУГРИМ - Інститут журналістики - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка, академік, віце-президент Міжнародного гуманітарного альянсу, співзасновник ВГО "За чисту Україну", Посол Миру.

Високоповажані Друзі Людськості, нашої чудової країни і
Планети! Поняття "Мир" і "Культура" (в усій їхній багатогранності) можна
назвати головними підвалинами Людської Цивілізації. І водночас – ними
найбільше геньбують у сучасному суспільстві...Великий гуманіст Микола Реріх
зазначав:«Культура и мир являются священным оплотом человечества. В дни
больших потрясений и материальных и духовных именно к этим светлым
прибежищам устремляется дух смущенный. Но не только должны мы идейно
объединиться во имя этих возрождающихся понятий. Мы должны каждый посильно,
каждый в своем поле, вносить их в окружающую жизнь как самое нужное,
неотложное.»

Час не чекає... Багаторазово посилені безцеремонність та егоїзм породжуть
причины, наслідки яких відразу ж дають про себе знати. Основам усіх сфер
буття - духовно-культурній, суспільній, політико-економічній, еколого-
біологичній, освітній і т.п., нанесено великої шкоди хитрими і цинічними
структурами самонаживи у політиці та економіці. Жодна держава у світі не
може більше дозволити собі пассивно і байдуже (некритично) акцептувати в
своїй основі квазіконцепції (як, наприклад, деякі сьогоднішні концепції
Організації Об’’єднаних Націй) чи, більше того, сприяти їм з метою отримання
власної вигоди. Добрим зразком для наслідування є безперервне, демократичне
вдосконалення багатьох сфер і структур, що здійснюється в країнах ЄС, де
процес реформування несе у собі високий потенціал прогресивного майбуття.

Стосовно ЗМК і ЗМІ – їм не треба тут особливо що-небудь
винаходити у даній царині. За них це вже зробила РАДА ЄВРОПИ. КОМІТЕТ
МІНІСТРІВ, прийнявши:

Рекомендація № R (97) 21
ЗМІ та сприяння культурі терпимості*
(Ухвалена Комітетом міністрів 30 жовтня 1997 року на 607-му засіданні
заступників міністрів).

Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,

беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її
членами задля збереження й здійснення ідеалів і принципів, які є їхньою
спільною спадщиною, а також сприяння їхньому економічному й соціальному
прогресу,

підкреслюючи свій обов’язок гарантувати всім людям рівну гідність та
здійснення прав і свобод без дискримінації за будь-якою ознакою, як,
наприклад, стать, раса, колір, мова, релігія, політичні або інші
переконання, національне або соціальне походження, зв’язок з національною
меншиною, власність, народження або інший суспільний стан,

згадуючи, що глави держав і урядів держав-членів Ради Європи на конференції
Віденського саміту (жовтень 1993 року) висловили свою впевненість у тому, що
принцип терпимості є гарантією підтримання в Європі відкритого суспільства,
в якому поважають культурну різноманітність,

сповнений рішучості посилити дії проти нетерпимості в рамках Плану дій,
ухваленого на конференції Віденського саміту,

вітаючи ініціативи міжнародних організацій, урядів і різних секторів
суспільства, спрямовані на заохочення культури терпимості, зокрема ті, що
були вжиті фахівцями ЗМІ, і звертаючи увагу на те, що саме ці фахівці мають
особливо вигідну позицію для сприяння цим ініціативам і забезпечення їх
загального сприйняття в усіх секторах ЗМІ,

звертаючи увагу на те, що ЗМІ можуть зробити позитивний внесок у боротьбу з
нетерпимістю, заохочуючи, зокрема, культуру розуміння між різними етнічними,
культурними й релігійними групами суспільства,

підкреслюючи, як і в статті 10 Європейської конвенції з прав людини,
незалежність та автономність фахівців і організацій ЗМІ, а також потребу
уникати заходів, що суперечать цим принципам,

беручи до уваги, що можна успішно запрошувати фахівців ЗМІ до дальшого
висвітлення проблем нетерпимості у все більш мультикультурних і
багатоетнічних державах-членах, а також до можливого вжиття заходів для
сприяння терпимості та взаєморозумінню,

вірячи в те, що такі заходи можна було б впроваджувати на різних рівнях, у
т. ч. в школах журналістики й організаціях ЗМІ, а також у процесі здійснення
журналістами їхніх функцій,

вірячи також у те, що успіх таких заходів великою мірою залежить від ступеня
залучення різних категорій фахівців сектору ЗМІ, зокрема власників ЗМІ,
управлінців, видавців, письменників, режисерів передач, журналістів і
рекламодавців,

зважаючи на рекомендацію Парламентської асамблеї 1277 (1995) “Про мігрантів,
етнічні меншини та ЗМІ”,

рекомендує урядам держав-членів:

1) ознайомити перераховані нижче цільові групи з напрямками дій, викладеними
в Додатку до цієї Рекомендації:

— установи преси, радіо, телебачення, а також нові комунікативні та рекламні
підрозділи;

— представницькі органи фахівців ЗМІ в цих секторах;

— органи регулювання й саморегулювання в цих секторах;

— школи журналістів та інститути підвищення кваліфікації працівників ЗМІ;

2) вивчити в позитивному аспекті всі запити, що стосуються підтримки
ініціатив, ужитих відповідно до цілей цієї Рекомендації.

Додаток до Рекомендації № R (97) 21

Сфера застосування

Напрямки дій, викладені нижче, мають на меті висвітлити невичерпність
прикладів професійних практичних заходів, що сприяють культурі терпимості,
яка заслуговує на ширше застосування в різних секторах ЗМІ, перерахованих
вище.

Професійні практичні заходи, що сприяють культурі терпимості

1. Підготовка

Фахова підготовка

Школи журналістики й інститути підвищення кваліфікації працівників ЗМІ, якщо
вони ще не зробили цього, можуть успішно впроваджувати в навчальні плани
спеціальні курси, що мають на меті розвиток розуміння професіоналізму. Це
сприятиме:

— залученню ЗМІ до життя багатоетнічних і мультикультурних суспільств;

— внеску, який ЗМІ зможуть зробити в справу поліпшення взаєморозуміння між
різними етнічними, культурними й релігійними громадами.

Подальша підготовка

Підрозділи ЗМІ могли б успішно здійснювати підвищення кваліфікації своїх
фахівців на всіх рівнях з проблем професійних стандартів терпимості й
нетерпимості без відриву від роботи або надавати можливості робити це в
позаробочий час.

2. Підрозділи ЗМІ

Проблема нетерпимості потребує засудження як з боку громадськості, так і
самими ЗМІ. Досвід професійних медіа-кіл свідчить про те, що установи ЗМІ
могли б успішно зосередитись на таких питаннях, як:

— подання достовірної і точної інформації про випадки расизму й
нетерпимості;

— подання інформації про випадки напруги між громадами в делікатній формі;

— уникнення стереотипного, яке принижує гідність, зображення представників
культурних, етнічних або релігійних громад у публікаціях і передачах;

— обговорення поведінки якоїсь особи поза її належністю до громади, якщо це
не позначається на змісті інформації;

— зважена й об’єктивна характеристика культурних, етнічних і релігійних
громад, яка відображала б також їхні перспективи й світогляд;

— збудження громадської думки щодо бід, які несе нетерпимість;

— поглиблення в суспільстві розуміння й визнання розходжень;

— викриття ідей, що лежать в основі зауважень нетерпимого характеру,
зроблених промовцями під час інтерв’ю, доповідей, дебатів;

— аналіз впливу джерела інформації на саму інформацію;

— різнорідність працівників в установах ЗМІ та ступінь їх відповідності
багатоетнічному й мультикультурному складу читачів, слухачів або глядачів.

3. Представницькі органи фахівців ЗМІ

З метою сприяння культурі терпимості представницькі органи різних категорій
фахівців ЗМІ можуть успішно запроваджувати програми дій або практичні
ініціативи.

4. Кодекси поведінки

Ці ініціативи й дії могли б поширюватися разом із розробленими в різних
секторах ЗМІ кодексами поведінки, які регулюють проблеми дискримінації й
нетерпимості завдяки заохоченню фахівців ЗМІ робити позитивний внесок у
розвиток терпимості та взаєморозуміння між різними релігійними, етнічними й
культурними групами суспільства.

5. Мовлення

Тоді як спеціальним зобов’язанням громадської служби мовлення є сприяння
культурі терпимості й розуміння, мовлення в цілому є рушійною силою в справі
створення атмосфери, яка відкидає нетерпимість. Мовники могли б взяти за
приклад тих, які, наприклад:

— визначають належне місце для програм, у т. ч. і в праймтайм, що можуть
сприяти об’єднанню всіх людей, груп і громад, а також виділяють пропорційну
кількість ефірного часу різним етнічним, релігійним та іншим громадам;

— формують мультикультурний підхід до змісту передач, щоб уникнути тих із
них, які характеризують суспільство з позиції однієї культури й однієї мови;

— заохочують мультикультурний підхід у передачах, які спеціально розраховані
на дітей і молодь, щоб вони зростали з розумінням того, що культурна,
релігійна й етнічна різноманітність є позитивною складовою в суспільстві;

— розвивають механізми обміну програмами на регіональному, національному або
європейському рівнях. Це виявилось корисним для мобілізації громадської
думки проти лиха нетерпимості, а також для більшого заохочення громадських
зв’язків у багатоетнічних і мультикультурних суспільствах.

6. Реклама

Хоча багатоетнічний і мультикультурний характер суспільства споживання вже
знайшов відображення в певній комерційній рекламі, а деякі рекламодавці
намагаються продукувати рекламу, що відображає культурну, релігійну й
етнічну різноманітність у позитивному світлі, практичні заходи, що
наводяться нижче, можуть бути застосовані відповідними професійними колами.

У деяких країнах кодекси поведінки, розроблені в рекламному секторі,
забороняють дискримінацію за ознакою раси, кольору, національності та ін.

Існують ЗМІ, які відмовляються демонструвати рекламу, що зображає культурну,
релігійну або етнічну різноманітність у негативному світлі, наприклад,
насаджуючи стереотипи.

Певні державні й приватні організації здійснюють рекламні кампанії з метою
сприяти терпимості. Можна запрошувати засоби масової інформації брати
активну участь у поширенні такої реклами.

Можна рекомендувати також колективам редакцій ЗМІ, особливо
окремим журналістам розроблений Джоаном Ґальтунґом (викладач студій миру,
член групи Transcend – спілки науковців, дослідників і миротворців)
конструктивний підхід до висвітлення тероризму, конфліктів, насильства – цих
лих, що раптом стали для нас не просто чимось абстрактним, віддаленим,
властивим лише для Чечні, Балканам чи Близькому Сходу. Усе це відбувається
дедалі ближче, і тому реальнішою стає загроза навіть для такої, здавалося б,
мирної держави як Україна. Саме міркування й ідеї Дж. Ґальтунґа надихнули
британських журналістів на чолі з Джеком Лінчем і Рупертом Мердоком на
організацію серії семінарів, присвячених висвітленню конфліктів у медіа
(Conflict and Peace Forums, Freedom Forum), на яких практики і теоретики
обговорювали проблемні аспекти журналістики у гарячих точках планети.
Професор Дж.Ґальтунґ називає 12 помилок, яких припускаються, висвітлюючи
проблеми насилля. Отже:"Як висвітлювати конфлікти у ЗМІ: досвід закордонних
семінарів":

1. Деконстектуалізація насильства: зосередженість на ірраціональному, без
висвітлення причин нерозв’язаних конфліктів і поляризації.

2. Дуалізм: скорочення до двох кількості сторін у конфлікті , хоча насправді
задіяно набагато більше. Репортажі, що фокусуються на внутрішньому
розвиткові подій, часто випускають з уваги такі “зовнішні” сили, як,
скажімо, уряди інших країн або транснаціональні компанії.

3. Маніхейство: зображення однієї сторони “доброю”, а іншої “поганою”.

4. Армаґедон: представлення насильства, як чогось неуникного та
безальтернативного.

5. Висвітлення окремих насильницьких актів, без уваги до структурних
елементів, як-от бідність, військові або поліційні репресії, бездіяльність
уряду тощо.

6. Плутанина: фокусування лише на арені конфлікту (тобто на полі бою або
місці інциденту), а не на силах і чинниках, які стоять за конфліктом.

7. Уникання інформації про втрати і жертви, у результаті якого акти помсти і
наростання насильства стають незрозумілими і несподіваними.

8. Невміння витлумачити роль ЗМІ у висвітленні тероризму.

9. Неспроможність визначити цілі зовнішнього втручання, особливо з боку
надпотуг.

10. Неспроможність поінформувати про мирні пропозиції конфліктуючих сторін і
наслідки цього замирення.

11. Нерозуміння різниці між перемир’ям або переговорним процесом і власне
миром.

12. Невисвітлення компромісних ситуацій. Як наслідок – конфлікти зазвичай
розгораються знову, бо не приділяється належної уваги намаганням вилікувати
суспільні хвороби. Коли немає інформації про спроби розв’язати конфлікт –
посилюється фаталізм.

Ці міркування дають багато поживи для розуму. Однак, як
зазначили присутні на семінарі журналісти-практики, критика і теорія – це
добре, але треба зважати ще й на культуру окремих країн і на той тиск, під
яким доводиться працювати репортерам.

Опріч того, конфлікти важко висвітлювати по-справжньому безсторонньо, не
приймаючи таких подій близько до серця, тому, коли медіакомпанії
відмовляються транслювати або публікувати репортажі працівників ЗМІ, для
журналістів це зазвичай стає надзвичайно болючим ударом. Багатьом також не
до вподоби те, як медіасистема знецінює їхню роботу, вони вважають, що в
медіаінституціях, таких, приміром, як ВВС, історична “місія пояснювати”
поступилась місцем “документальному милу”. Йдеться про те, що програми
роблять дедалі “доступнішими”.Чи зможуть семінари чи інші форуми змінити
щось у практиці висвітлення конфліктів? Наразі це запитання залишається без
відповіді. Однак, якби медіапрацівники добре засвоїли уроки доктора
Ґальтунґа, це, безумовно, допомогло б їм з’ясувати, що відбувається у світі,
а отже, й отримати змогу краще виконувати свої обов’язки перед суспільством.
(Переклад Г.Безух).

Високорозвинута у нас сфера комерційної, корпоративної реклами. Зрозуміло –
вони обслуговують бізнес... Але давайте приділемо посилену увагу соціальній
ігформації і зокрема, соціальній рекламі... Саме тому мною було підготовлено
і передано до ВР України законопорект "Про соціальну рекламу" (січень 2006
р.), у якому відрегулювано її створення, виробництво і поширення. За
використання релігійної тематики у комерційній рекламі зараз взялася церква,
що сприятиме її катарсису...